Щодо Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?»

   За ініціативи Першої Леді Олени Зеленської в Україні реалізується Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», спрямована на розбудову якісної системи надання послуг у сфері психосоціальної підтримки та розвитку культури піклування про ментальне здоров'я.

Ментальне здоров’я – головний двигун людини, що дозволяє не лише повноцінно жити, а й ефективно функціонувати у суспільстві. Регулярне піклування про власний стан може наштовхнути на відкриття внутрішнього джерела сили, що допоможе пройти крізь складні часи.

Тому дбати про своє ментальне здоров’я – така ж базова необхідність кожної людини, як і дбати про здоров’я фізичне.

З огляду на виклики, з якими стикається сучасне суспільство, проблематика ментального здоров’я є надважливою для всього глобального світу.

Вона входить до топ-5 викликів сьогодення й залишатиметься актуальною на наступні роки. Відповідно до масштабного міжнародного соціологічного дослідження британською компанією Alligator Digital в 11 країнах світу на тему ментального здоров’я та ставлення до нього, проведеного для Третього Саміту Перших Леді та Джентльменів за підтримки ВООЗ, ментальне здоров’я викликає таку ж стурбованість у людей, як інфляція, бідність, втрата роботи, зниження доходів тощо (детальна інформація щодо дослідження за посиланням: https://drive.google.com/ .

Повномасштабне вторгнення росії в Україну спричинило безпрецедентний вплив на усі сфери життя українців, зокрема й на психоемоційний добробут.

З детальним описом проектів, а також номерами гарячих ліній, у тому числі за кордоном, можна ознайомитися за нижченаведеними посиланнями:

- усе про впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» (https://www.howareu.com/(за цим посиланням містяться номери телефонів, за якими можна звернутися по допомогу http://mentalhealthua.org/, https://www.facebook.com/MentalHealthUA/);

- аптечка психологічної самодопомоги, де зібрані прості вправи для заспокоєння та поради для стійкості.

 Вона буде корисною всім, хто рідко чи часто відчуває емоційне спустошення, втому, напругу в тілі, паніку, злість, сум (https://drive.google.com/ ).

Як підтримати себе у стресових умовах: п’ять технік

  Якщо людина тривалий час відчуває стрес, це негативно впливає на її фізичне та психічне здоров’я, виснажує. А також викликає обтяжливі думки та болісні почуття, що віддаляють людину від її цінностей. Та навіть за найскладніших життєвих обставин, як-от війна, можна регулювати свій стан.

Для того щоб навчитися долати стрес, пропонуємо опанувати кілька технік.Вони допоможуть вам залишатися в моменті, піклуватися про себе й, відповідно, мати сили, щоб підтримати інших.

Заземляємося

Коли ви потрапляєте на гачок тривожних думок, страху за близьких і непевності щодо майбутнього, ви відсторонюєтеся від життя. У такому стані складно працювати, займатися буденними справами, отримувати задоволення від того, що раніше тішило. Повернутися до життя й навчитися бути в моменті допоможе заземлення. Воно дасть вам змогу подбати про себе й у моменти «емоційних бур» зосередитися на роботі, спілкуванні.

  Заземлятися — означає включатися в життя й повністю зосереджуватися на тому, що ви робите. Ви можете розвивати цю навичку будь-коли і будь-де: коли їсте, працюєте, спілкуєтеся з друзями чи приймаєте душ. Ви приділяєте діяльності всю увагу, не відволікаєтеся на соцмережі, новини. Якщо починаєте думати про інше, зупиняєтеся й повертаєтеся до справи. Якщо постійно практикуватимете заземлення, то з часом відволікатиметеся рідше.

Як заземлитися, коли переживаєте «емоційну бурю»

Зосередьтеся на тому, як ви почуваєтеся і про що думаєте. Сповільніться, з’єднайтеся зі своїм тілом. Повільно видихніть усе повітря, а відтак ще повільніше вдихніть. Притисніть ступні до підлоги, так само повільно зімкніть долоні перед грудьми в замок або повільно витягніть руки вздовж тіла. Переключіть увагу на світ навколо. Подумки відзначте п’ять предметів, які бачите, та три-чотири звуки, які чуєте. Вдихніть по­віт­ря й визначте, який запах відчуваєте. Зверніть увагу на те, де ви перебуваєте, що робите. Доторкніться до коліна або найближчої поверхні. Зверніть увагу на свої тактильні відчуття. Так само звертайте увагу на те, які виникають думки й почуття

  Пам’ятайте, що заземлення не позбавить вас негативних емоцій. Утім, воно допоможе конт­ролювати свій емоційний стан і зосереджуватися на тому, чим ви займаєтесь, робити це ліпше й отримувати насолоду. А також воно дасть змогу бути уважнішими до своїх близьких і рухатися назустріч своїм цінностям, а не тікати від себе.

Відчіпляємося з гачка негативних думок і почуттів

Коли нас переповнюють негативні думки та емоції, ми намагаємося якомога швидше позбутися їх. Однак швидкі способи скинути тягар із серця — сварки, самозвинувачення, алкоголь, ізоляція — зазвичай погіршують наш емоційний стан і лише ненадовго відволікають від проблем. Тож замість того, щоб тікати від своїх думок, потрібно припинити боротися з ними й відчепитися з їхнього гачка. Насамперед визначте, за які думки чіпляєтеся. Це можуть бути болісні спогади, страх майбутнього чи сумніви в собі й відчуття неповноцінності. Поспостерігайте за собою і запишіть, які думки прокручуєте в голові найчастіше. При цьому зверніть увагу на тілесні відчуття. Як звільнитися від негативу Зосередьтеся на думці та/або емоції, яка виникла. Назвіть її. Наприклад, «Я відчуваю дискомфорт у грудях. Мені сумно, коли згадую про…». Додавайте фразу «Я звертаю увагу на...», коли називаєте почуття. Наприклад, «Я звертаю увагу на свій гнів»

Думки й почуття чіпляють вас на гачок, коли ви їх не усвідом­лює­те.

Коли ви прислухаєтеся до себе й називаєте свої почуття і думки, то можете переключити увагу на реальне життя та людей поруч і, відповідно, діяти згідно зі своїми цінностями. Діємо згідно з власними цінностями Ваші цінності — це те, якою людиною ви хочете бути, як хочете ставитися до світу й людей навколо. Навіть коли ваші життєві цілі стали недосяжними через зовнішні обставини, ви можете жити згідно зі своїми цінностями. Наприклад, ви мали ціль захистити дисертацію, а цінність — бути людиною, яка постійно дізнається щось нове. Хоча наразі не маєте змоги працювати над дисертацією, продовжувати писати роботу, та ви можете навчатися нового від людей, що перебувають поруч, із подкастів, книжок тощо. Це важливо, бо коли ви продовжуєте діяти згідно з вашими цінностями, то позитивно впливаєте на світ навколо. Ви завжди можете знайти спосіб діяти згідно зі своїми цінностями. У складних обставинах, коли почуваєтеся розгубленими, насамперед запитуйте себе, чи ваші дії відповідають вашим цінностям. Чітко визначте, що для вас важливо, якою людиною ви хочете бути, й щодня робіть маленькі вчинки, які наближають вас до цього. Як перетворити цінності на дії Визначте, які цінності — головні для вас. Оберіть близьку людину, із якою регулярно бачитеся. Поміркуйте, як ви можете щодня реалізувати свої цінності у взаєминах із нею. Наприклад, ви щодня читаєте казки своїй дитині та граєтеся з нею і в такий спосіб реалізуєте цінність «бути турботливою людиною». Складіть план дій, завдяки яким зможете реалізувати свої цінності. Обирайте реалістичні завдання, щоб не демотивувати себе. Намагайтеся починати кожен день із думками про дві-три цінності, які наразі для вас найважливіші. Якщо щодня робитимете щось важливе для вас, то відчуватимете, як ваше життя набуває сенсу й ваги Проявляємо доброту Легше пережити скруту, коли поруч є друг, який підтримує. Значно більше ресурсів, щоб підтримати інших, має та людина, яка добре ставиться до себе й приймає свої почуття. Тож важливо не лише проявляти доброту до людей навколо, а й позбутися від деструктивних думок і почуттів всередині. Як бути добрим до себе Кажіть собі приємні слова. Зупиняйте внутрішню критику й не знецінюйте себе: «Я не заслуговую на любов» або «Мої потреби не на часі». Зважайте на власні потреби і ставте їх на перше місце. І лише тоді, коли потурбуєтеся про себе, починайте допомагати іншим. Намагайтеся частіше викроювати час для себе, щоб побути наодинці, заспокоїтися й відпочити

Створюємо простір

Для того щоб навчитися створювати простір для своїх негативних емоцій, подумайте про небо. Хоч якою дощовою та похмурою була б погода, небо має для неї простір. Погода не визначає небо, а лише займає частину його простору, що рано чи пізно змінюється. Так само і ваші негативні емоції, сумніви чи біль не визначають вас повністю, адже вони постійно змінюються, а ви залишаєтеся собою. Як створити простір для власних емоцій Зосередьтеся на емоціях, які відчуваєте, і поспостерігайте за ними з цікавістю. Повільно видихніть і порахуйте до трьох. Відтак повільно вдихніть і уявіть, що повітря проникає у ваші біль, сум, гнів тощо й огортає їх. Ваша грудна клітка розширяється і створює простір для цих емоцій. Скористайтеся альтернативними варіантами. Уявіть, почуття, яке вас обтяжує, як предмет, що має розмір, колір і температуру. Приміром, камінь або цеглина. Дихайте й заповнюйте предмет та простір довкола нього повітрям. Або ж спробуйте уявити, що важка думка — річ, яку ви можете носити з собою.

   Вона є, але вона не завадить вам бути в просторі: взаємодіяти з оточенням, приділяти увагу тому, чим ви займаєтесь тощо Заземляємося Відчіпляємося з гачка негативних думок і почуттів Діємо згідно з власними цінностями. Проявляємо доброту.Створюємо простір.

  Практикуйте ці техніки щодня. Оберіть час, коли заземлятиметеся, заплануйте маленькі добрі справи на щодень та роботу, що наближатиме вас до своїх цінностей. Повертайтеся до цієї статті й перечитуйте, щоб пригадати важливі моменти. Пам’ятайте, що коли ви турбуєтеся про свій стан, ви турбуєтеся про своє оточення. Бережіть себе!

Підготувала редакція журналу «Вихователь-методист дошкільного закладу» за матеріалами «Важливі навички в періоди стресу». Ілюстроване керівництво : Копенгаген : Європейський регіональний офіс Всесвітньої організації охорони здоров’я, 

5 способів зняти в дитини статичне та психоемоційне напруження

Подбайте про спеціальні іграшки та матеріали для творчості.

Важливо, щоб у дитини були, приміром, дартс, боксерська груша, пластилін, глина, фарби — усе, що допоможе їй зняти напруження.

Дайте дитині змогу пограти з водою

Запропонуйте: • запускати паперові кораблики у тазику, переливати воду з ємкості в ємкість; • прийняти душ чи полежати у ванні; • помити посуд, іграшки, випрати шкарпетки тощо.

Пограйте з дитиною в рухливі ігри

Візьміть декілька аркушів паперу або старих газет й зіжмакайте їх у кульки — це будуть «сніжки». Відтак розділіть кімнату на дві частини кріслом чи стільцями й розпочинайте гру — кидайте одне в одного «сніжки». Або поставте в центрі кімнати корзину та закидайте в неї паперові кульки з різної відстані.

Пускайте мильні бульбашки

Для того щоб допомогти дитині нормалізувати дихання, запропонуйте їй подмухати на вітрячок або попускати мильні бульбашки. Також дитина може бігати за бульбашками та лопати їх.

 Робіть дитині масаж перед сном

Коли вкладаєте дитину спати, проведіть із нею 10—15 хв. У цей час погладжуйте її спинку, ручки, ніжки, зокрема гомілки. Ліпшого ефекту можна досягти, якщо робити масаж і водночас розповідати медитативні казки.



Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/

Як продуктивно провести час з дитиною вдома: поради для батьків

Як розвивати самостійність дитини вдома за методикою Марії Монтессорі

Часто батьки несвідомо занурюють дошкільника у світ дитинства замість того, щоб готувати його до реального життя. Вони ігнорують період «кризи трьох років», який якнайліпше сприяє розвитку самостійності.

Наприклад, продовжують годувати дитину з ложки та одягати її до шести років. А коли дитина йде в перший клас, дивуються, що вона зовсім не самостійна. Як же батькам допомогти дитині стати незалежною та впевненою у своїх діях?

  Монтессорі-педагогіка  допоможе створити вдома відповідне розвивальне середовище.

Навчіть облаштовувати простір

 За ідеями педагогіки Монтессорі, не дитина має пристосовуватися до світу дорослих, а дорослі мають зробити крок їй назустріч. Завдання батьків - створити вдома таке розвивальне середовище, в якому дитина буде повноправним членом родини та самостійною особистістю. Тобто простір навколо дитини має відповідати її потребам - давати змогу багато рухатися, торкатися руками, досліджувати, брати участь у домашніх справах. Окрім того, батьки мають подбати про те, щоб дитина мала свободу всім цим скористатися - мала вільний доступ до відповідних речей. Порадьте батькам поглянути на домашній простір очима дитини. Для цього їм слід присісти на підлогу й роззирнутися з її зросту в кожному приміщенні та звернути увагу на розміщення вимикачів і кранів, висоту полиць, комодів, шаф. Якщо раніше батьки оглядали помешкання з погляду безпеки для дитини, то тепер вони мають поміркувати, як створити для неї найсприятливіші умови для саморозвитку.

Дитяча кімната

Дитячу кімнату слід обставити меблями, які дадуть дитині змогу займатися різноманітною діяльністю. Зокрема, необхідно розмістити дитячі стіл і стілець, а також низький стелаж з відкритими полицями для іграшок, книжок та іншого приладдя для щоденної продуктивної діяльності. Пошкоджені та некомплектні речі варто прибрати. Порадьте батькам зберігати дрібні предмети, наприклад пазли чи конструктори, у коробках за категоріями. Так дитина знатиме, де знайти необхідні речі, та легко повертатиме їх на місце. Для того щоб зберігати одяг, необхідно поставити шафу або комод висотою, що відповідає зросту дитини. Також можна обладнати нижню частину шафи-купе, де будуть власні полиці дитини, до яких вона завжди матиме доступ. Наповнення дитячої шафи має бути актуальним для пори року. Тож батькам слід відповідно його оновлювати й долучати до цього дитину. Також заохочуйте батьків навчати дитину складати одяг і пояснювати, як доцільно розміщувати його на полицях. Так дитина буде здатна самостійно обирати речі та повертати їх на місце, а отже, стане відповідальною за власний простір і всі речі, що його наповнюють. Коридор Гачки для верхнього одягу необхідно розмістити перед вхідними дверима відповідно до зросту дитини. Також слід поставити стільчик, на якому дитина перевзуватиметься, й організувати окрему поличку для дитячого взуття.

Ванна кімната

Порекомендуйте батькам поставити у ванній кімнаті спеціальну платформу, щоб дитина самостійно користувалась умивальником. Рушник необхідно розмістити відповідно до зросту дитини. Також варто придбати для неї окрему гігієнічну косметику - дитячі зубну пасту, мило тощо. Прання власних речей Запропонуйте батькам попрактикувати з дитиною прати власні речі. Для цього необхідно підготувати низький стіл і обрати таз такого розміру, щоб дитина була здатна самостійно підняти його та вилити з нього воду. Речі мають бути по-справжньому брудними - спочатку це можуть бути носовичок, футболка, шкарпетки. Бажано розмістити у ванній кімнаті кошик для брудної білизни, яку пратиме лише дитина. Також батьки мають подбати про місце для сушіння речей.

Кухня

Для того щоб дитина звикала самостійно їсти, батькам варто облаштувати для неї власне місце - столик і стілець. А також придбати комплект дитячого посуду та зберігати його в доступному для дитини місці. На дитячому столику варто розмістити маленький кухоль для напоїв, яким дитина матиме змогу скористатися за потреби. Але дітям цікаво не лише самостійно їсти, а й готувати їжу з дорослими. Для цього батьки мають підготувати для дитини відповідний одяг і кухонне приладдя, які зберігатимуться в окремому ящику. Наявність власних знарядь праці та фартуха зацікавлять дитину та налаштують її на робочий процес. Рецепти улюблених страв запропонуйте оформити як книжку з малюнками та постійно поповнювати її новими. Рекомендуйте батькам готувати разом з дитиною прості страви. Спочатку можна навчити дитину працювати вінчиком, чистити овочі, нарізати їх і терти на терці, а відтак переходити до складніших дій. Проте застерігайте, щоб така взаємодія не була примусовою, а проходила легко та невимушено, в неформальній обстановці. Поясніть батькам, чому важливо заохочувати дитину допомагати сервірувати стіл. Окрім того, що така активність подобається дітям, це ще й гарний тренінг для моторики й координації рухів. Прибирання має стати частиною життя дитини в сім’ї. Тож порадьте батькам частіше просити дитину прибирати кімнату. Наприклад, витерти пил з меблів, прибрати зі столу чи замести підлогу. Спочатку дитина може робити це спільно з дорослими, а згодом - самостійно. Для хатньої роботи батьки мають підготувати необхідний інвентар: маленькі віник, совок і щітку, швабру, ганчірки, відро. Усі нові предмети необхідно демонструвати дитині протягом кількох тижнів. Також важливо надати дитині доступ до джерела води, щоб вона мала змогу мити посуд самостійно. У жодному разі не можна примушувати дитину продовжувати роботу, якщо вона втратила інтерес. Батьки мають із повагою ставитися до вибору дитини, бути терплячими й вірити в її потенціал.

 Отже, починати виховувати самостійність дитини необхідно задовго до школи. Досягти цього допомагає методика Марії Монтессорі як у дитячому садку, так і вдома. Батьки мають супроводжувати дитину в її діяльності, показувати алгоритми виконання певної роботи, облаштовувати середовище та доглядати за ним. Однак при цьому їм варто пам’ятати, що на першому плані залишається дитина з її потребами та бажаннями.


Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/

Як обрати мультфільм для дітей та правильно влаштувати перегляд

Коли дитячий садок не працює, а батькам потрібно чимось зайняти дитину, вони найчастіше вмикають їй мультфільми. Які обрати, щоб не нашкодити дитячій психіці, та як часто вмикати? 

   Безпека дитини в інформаційному просторі.  

Коли дитина дивиться мультфільми, вона засвоює моделі поведінки героїв у різних ситуаціях, розвиває емоційний інтелект, вчиться спілкуватися з іншими  дружити, любити, ділитися.

 Пізнавальні мультфільми ще й розвивають мислення, пам’ять, увагу, дають знання про явища й предмети. Проте тривалий перегляд чи невідповідні віку сюжети можуть нашкодити дитині, спричинити тривожність, проблеми зі сном та порушення зору. Розповімо, як цьому запобігти. 

Передусім зверніть увагу на вікові обмеження. Виробники мультфільмів зобов’язані їх вказувати. Не вмикайте дошкільникові, наприклад, «Сімпсонів» чи «Губку Боба». Занадто «дорослий» мультфільм може злякати дитину, спровокувати агресію та різкі зміни настрою. Для того щоб контролювати контент, який дивиться дитина на ютубі, установіть вік користувача - частину відеозаписів платформа блокуватиме одразу.

Якщо користуєтеся стрімінговими сервісами, наприклад Netflix, створіть для дитини окремий профіль із контентом для її віку. Пам’ятайте, що ваші смаки та враження від мультфільму можуть відрізнятися від дитячих. Наприклад, батьки часто критикують «Свинку Пеппу» за примітивні сюжети та недовершену анімацію. Однак сюжет, який вам здається примітивним, дитині навпаки — логічним та зрозумілим. Мультики для дошкільників створюють з урахуванням особливостей психіки дітей цього віку. 

Для дошкільників не підходять мультфільми з акцентом на візуальних та звукових ефектах. Щоб визначити, чи можна показувати дитині мультфільм, закрийте очі та послухайте, як він звучить. Чуєте діалоги та розумієте, про що йдеться — перевірку пройдено. Чуєте лише музику, вигуки та дивні звуки — зачекайте, коли дитина підросте. Навіть старі, «класичні» мультфільми на кшталт «Том і Джері» можуть травмувати психіку дитини й спричинити тривожність. У них дуже стрімкий сюжет, що містить сцени насильства. Потрібно постійно стежити за подіями на екрані, щоб нічого не пропустити. Сучасні приклади мультфільмів, що не підходять для дошкільників, — «Оггі та кукарачі», «Енгрі Бердс». Контролюйте контент, який дивиться дитина. Створіть перевірену добірку телепередач, мультфільмів, музичних відео тощо. Відтак дозвольте дитині із запропонованого самостійно обирати, що вона хоче переглянути. Зверніть увагу на сюжет До трьох років показуйте дитині розвивальні мультфільми, у яких розповідають про правила поведінки в суспільстві та моральні цінності. Обирайте сюжети про дитячі колективи з різними за характером персонажами, наприклад «44 кошеняти», «Щенячий патруль», «Мій маленький поні», «Гуппі та бульбашки». Також зверніть увагу на мультфільми, де дія відбувається в сім’ї або в сім’ї та колективі. Наприклад: «Хоробрі зайці», «Каю», «Маленьке королівство Бена і Холлі».

У чотири - п’ять років дитина вже готова сприймати повнометражні мультфільми. Однак знову ж таки, зверніть увагу на сюжет, діалоги, темп подій і обирайте мультфільми, відповідні до віку. Наприклад, мультфільми студії Волта Діснея — «Історія іграшок», «Тачки», «Попелюшка», «Спляча красуня», «101 далматинець» та інші. Також дітям будуть цікаві й сучасні українські мультфільми, наприклад «Микита Кожум’яка», «Клара та чарівний дракон». Час від часу запитуйте дитину, чи сподобався їй мультфільм, що вона запам’ятала, який із персонажів улюблений. Не критикуйте її думку, ліпше поділіться власними враженнями. Обговорюйте з дитиною негативну поведінку персонажів мульт­фільму та пояснюйте, чому так робити не можна. Якщо дитина злякалася сцени з мультфільму, не вимикайте його - дайте додивитися. Дитяча фантазія може уявити ще гірші події, ніж насправді. Ліпше обійміть дитину й додивіться разом до щасливого фіналу. Не знецінюйте її страх. Запитайте, що саме її злякало, попросіть розказати детальніше. Запропонуйте намалювати персонажа чи ситуацію, які її налякали, й «зачинити» в клітку. Не показуйте дитині мультфільми, що суперечать вашим цінностям та принципам виховання. Запропонуйте замість них інші. Кадр з мультфільму «Хоробрі зайці» Проконтролюйте тривалість перегляду .

Зір у дошкільників уразливий. Акомодаційний апарат ока, що дає змогу чітко бачити предмети на різній відстані, формується лише з 12 років.

Скільки часу дивитися мультфільми дітям, хв на добу

• віком від трьох до п’яти років - 15-20  

• від п’яти до семи років - 30-60

• від семи до дев’яти років - 60-90

Найбезпечніше для дитини дивитися мультфільми на настінному телевізорі, що розміщений вертикально до підлоги. Якщо ж вмикаєте їх на ком­п’ю­тері чи ноутбуці, відстань від екрана до очей має бути не менше ніж 40 см. У машині, наприклад під час тривалої подорожі, прикріпіть планшет до спинки перед­нього сидіння. Між переглядами мультфільмів відволікайте дитину, щоб робила перерви.

Наприклад після 20-30 хв перед екраном - 15-20 хв рухової активності. Прогуляйтеся з дитиною у дворі чи виконайте кілька простих фізичних вправ. Пам’ятайте, якщо мультфільм завжди супроводжує діяльність дитини «у фоновому режимі», уникнути залежності від нього буде надзвичайно складно. Тому стежте що, скільки й у який спосіб дивиться дитина. Забезпечте якісне освітлення кімнати. Пильнуйте, щоб дитина не дивилася мультфільми в темряві. Вимикайте телевізор за дві години до сну. Найліпше показувати мультфільми дитині вранці або після денного сну. + Не годуйте дитину під час перегляду телевізора. Це сформує шкідливу харчову поведінку. Дитина має їсти, коли відчуває голод. Розкажіть батькам вихованців про прості правила вибору мультфільмів для дітей.

Однак нагадайте, щоб не замінювали ними спілкування. Ефективний час разом з батьками - найкращий спосіб розвитку емоційного інтелекту та спілкування для дитини.

Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/

26 ГРУДНЯ- ДЕНЬ ПОДАРУНКІВ

Активності для дітей

Скринька подарунків Встановіть на столі Скриньку подарунків із наліпками всередині, як-от: сердечками, квіточками, смайликами, котиками тощо. Відтак запропонуйте дітям протягом дня, коли вони захочуть когось підбадьорити чи комусь зробити подарунок, брати наліпки і дарувати їх, супроводжуючи свої дії приємними словами, побажаннями й вітаннями. Спонукайте дітей розмірковувати: Чи приємно вам отримувати подарунки? А дарувати? Що ви щойно відчували? Подарунки від дітей дітям Організуйте в дитячому садку акцію «Подарунки від дітей дітям». Залучіть до неї батьків вихованців. Запропонуйте дорослим із дітьми зібрати невеликі подарункові бокси для дітей-сиріт або дітей, родини яких постраждали під час воєнних дій. Складіть у них іграшки, книжки, канцелярське приладдя тощо. Спонукайте дітей виготовити і вкласти в бокси вітальні листівки для однолітків. Спільний подарунок Запропонуйте дітям виготовити колективний подарунок для когось, наприклад дитини, яка хворіє, або педагога, який у відпустці. Це може бути колаж або плакат. Запишіть на ватмані слова-побажання, які вигадають діти. Відтак запропонуйте дітям прикрасити плакат малюнками або аплікацією. Готовий подарунок подаруйте усі разом, аби діти бачили емоції людини, якій дарують гарну річ. Подаруй усмішку + Запропонуйте дітям сісти кружка та проведіть вправу «Подаруй усмішку». Нехай діти передають усмішку спочатку по колу, потім подарують усмішку тому, хто сидить навпроти, або тому, кому просто хочеться. Залучіть дітей до обговорення: Чи складно було дарувати усмішку? Чи коштує такий подарунок грошей? Поясніть дітям, що усмішка, хоч і безкоштовна, та дуже цінна. Адже вона показує, як до тебе ставиться людина, й поліпшує настрій.

Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/

Що розповісти дітям про гроші: підказки батькам

Для того щоб сформувати в дитини навички фінансової грамотності, почніть розповідати їй про гроші й усе, що з ними пов’язано, якомога раніше. І не варто обмежуватися лише розповідями, адже самі знання, як мильна бульбашка, — ніби й гарно, а користі — нуль. Знання набувають свого значення лише тоді, коли дитина може ними скористатися. Тож створюйте для цього відповідні ситуації й використовуйте ті, які створює саме життя. Лише так дитина отримає особистий досвід поводження з грішми й ліпше засвоїть ваші уроки. Розглянемо кілька тем, які можуть стати підґрунтям фінансової грамотності вашої дитини.

Для чого потрібні гроші

Спеціалісти стверджують, що розмови з дитиною про гроші варто вести з трирічного віку. Адже вже з раннього віку діти пильно спостерігають за батьками й копіюють їхню поведінку та ставлення до різних речей, зокрема й до грошей. І, щоб у дитини склалося правильне уявлення про гроші, їй важливо пояснити, для чого вони потрібні, чому їх потрібно заробляти й економити, як зберігати й витрачати. Дитина має розуміти, що гроші — це своєрідний «товар», який обмінюють на інші товари та послуги. Які є купюри і монети Покажіть дитині за можливості всі номінали купюр і монет. Розкажіть, що можна купити за кожен номінал, — так у дитини складеться поняття про цінність кожної монети та купюри. Покладіть перед дитиною купку монет: нехай вона розкладе їх на групи за номіналом. Таке групування допоможе навчитися швидко відрізняти монети різного номіналу. Навчайте дитину складати задані суми з різних монет, а щоб було цікавіше, влаштуйте гру в магазин. Навчіть дитину обмінювати копійки на купюри. Пояснюйте їй цінність грошей і заохочуйте, щоб вона застосовувала отримані знання на практиці. А коли дитина нав­читься відраховувати потрібні суми, підіть разом у магазин і нехай дитина сама розплатитися за покупку. Як заробляють гроші Розкажіть дитині, що людям треба працювати, щоб заробляти гроші. Що є різні варіанти роботи: комусь платять погодинно, комусь платять фіксовано, а комусь за виконаний обсяг робіт, реалізований проєкт тощо. Обов’язково розкажіть, як заробляєте гроші саме ви: ким працюєте, що робите на роботі, скільки вам платять за роботу, з якою періодичністю. А відтак — поясніть, як ви гроші зберігаєте та на що їх витрачаєте. Скажімо: «Гроші ми з твоєю мамою витрачає­мо на потреби сім’ї, і трохи на різні побажання та розваги. Невелику частину грошей ми відкладаємо для непередбачених витрат у майбутньому». Дитина має розуміти, що зароблені гроші закінчуються, тож витрати слід планувати, аби грошей вистачило до наступної зарплати. Де можна зберігати гроші Дитина має розуміти, що для того, щоб взяти гроші з гаманця, їх треба туди покласти. При нагоді розкажіть дитині, де можна зберігати зароблені гроші, про банківські рахунки та платіжні картки. За можливості покажіть платіжні картки різних банків, поясніть, як ними користуватися. Дуже важливо пояснити дитині, що грошовий ресурс у картках не безмежний: усі операції з ними все одно треба оплачувати реальними заробленими грошима. І картка не допоможе отримати гроші в банкоматі чи у відділенні банку, якщо на рахунку немає коштів. Можна навіть відкрити невеликий рахунок на ім’я дитини — це мотивуватиме її заощаджувати й допоможе навчитися керувати власними фінансами, усвідомити цінність грошей. Що таке кишенькові гроші Давати гроші дітям на регулярній основі — це нормальна практика. Але які суми варто давати дитині й коли? У Цивільному кодексі зазначено, що малолітні діти мають право здійснювати дрібні покупки з шестирічного віку. З точки зору психології цей віковий період теж найбільш оптимальний. Діти доволі рано починають прагнути до самостійності, бажаючи вибирати покупки й розраховуватися за них без сторонньої допомоги. Головне питання, яке цікавить більшість батьків, — яку суму грошей можна видавати. Це залежить від матеріального становища батьків і потреб дитини. Вирішіть на сімейній раді, яка сума буде оптимальною для дитини і в який день ви будете видавати їй кишенькові гроші. Важливо це робити регулярно на пос­тійній основі. Ці невеликі суми дадуть дитині змогу отримати інструмент, операції з яким допоможуть їй виробити навички фінансової грамотності. При цьому важливо дозволяти дитині самостійно розпоряджатися кишеньковими грошима — вирішувати, на що й коли їх витрачати. Якщо дитина витратить кошти раніше терміну, не поспішайте додавати: фінансові невдачі — хороший досвід для неї. Як заробити кишенькові гроші У деяких сім’ях батьки дають дітям кишенькові гроші, у деяких — ні. Окрім простої регулярної видачі грошей дитині, є ще й метод, що базується на виконаній роботі. Незалежно від того як ви ставитеся до видачі кишенькових грошей, ваша дитина має багато інших способів отримати в своє розпорядження трохи коштів. Зважайте, що після того, як дитина зрозуміє, що гроші треба заробляти, вона може зацікавитися, як вона може заробити їх уже зараз. І це абсолютно здорове бажання. У відповідь ви можете запропонувати дитині заробити, виконуючи якусь хатню роботу. Такий вид дитячого заробітку дехто вважає неприйнятним, але практика свідчить, що певні постійні обов’язки по дому та додаткова робота за гроші можуть успішно співіснувати. Наприклад, ви можете давати дитині гроші за те, що вона ходить за покупками або вигулює собаку. І якщо ви все-таки платите дитині за виконану роботу, то заохочуйте перевиконання плану, і штрафуйте за недовиконання. Такий підхід виховує в дітей відповідальність. Чим відрізняються потреби й бажання Важливою складовою частиною фінансового виховання дитини є розуміння того, що таке потреба, а що бажання. Потреба — те, що потрібно для виживання, а бажання — те, що нам хотілося б мати. Є потреби й бажання безплатні, як-от: можливість дихати повітрям або в спеку напитися води зі струмка. Але за більшість потреб та бажань необхідно платити. Наприклад, слід сплачувати за потреби, як житло, їжа, одяг тощо; бажання, як-от: кіно, комп’ютерні ігри, прикраси тощо. Поясніть різницю на простому прикладі: «Ти хочеш пити. У твого організму виникає потреба в рідині. Придбання води в подібній ситуації буде потребою. Але якщо ти вибереш сік — це вже буде твоїм бажанням». Або: «Що важливіше купити: їжу чи іграшку?». І так потрібно навчати дитину проводити аналогію в усьому. Нехай дитина обґрунтує свою відповідь. Адже найчастіше багато людських потреб, якщо поміркувати, насправді є бажаннями й примхами.

Як правильно витрачати гроші

Дозволяйте дитині витрачати кишенькові гроші на себе. Коли дитина хоче щось купити в супермаркеті, допоможіть їй правильно порахувати потрібну суму. Дозвольте їй самій розрахуватися з касиром. Коли ваша дитина усвідомить, що гроші — ресурс обмежений, і що більшість сімейного бюджету витрачається на потреби, поясніть їй, що вона має вибір. Наприклад, вибір у тому, чи купити їй фломастери чи олівці, м’яку іграшку чи конструктор, велосипед чи самокат тощо. Якщо ви привчите дитину робити вибір на основі свідомої оцінки різних варіантів, ви додасте їй упевненості в собі та збагатите її корисний досвід. Коли дитина вирішуватиме, на що витратити свої гроші, вона буде уважніше планувати витрати. Якщо раптом ви не погоджуєтеся з вибором дитини, в жодному разі не варто говорити їй, що «це поганий вибір» — так ви демотивуєте самостійність дитини. Натомість вкажіть на переваги та недоліки того чи того вибору й постарайтеся описати дитині максимально прозору та об’єктивну картину наслідків її вибору. Але в будь-якому разі остаточно вирішувати дитина має сама. Фінансова помилка, припущена одного разу, застереже від таких помилок у майбутньому.

 Чому важливо вміти накопичувати

Подаруйте дитині скарбничку. Покладіть у скарбничку декілька дрібних купюр і запропонуйте дитині відкладати в неї гроші. Це навчить її відповідального ставлення до власних коштів. Ви можете запропонувати родичам дарувати дитині гроші замість іграшок на день народження. Гроші, отримані в подарунок, вона теж може зберігати у своїй скарбничці. За бажанням дитини, ви можете відкрити їй накопичувальний рахунок у банку. Рано чи пізно настане момент, коли ваша дитина захоче купити якусь досить дорогу річ, яку ні ви, ні дитина не зможете купити одразу. Така обставина — чудовий момент почати пояснювати дитині про принцип накопичення. Щоб купити дорогу річ, іноді треба почекати, аби накопичити потрібну суму грошей. Суть проста: якщо покупка того варта, то можна почекати. Важливо перебороти батьківське бажання допомогти дитині грошима, особливо на останніх стадіях накопичення. Краще запропонуйте дитині додатковий заробіток: нехай пофарбує паркан, помиє машину чи ще щось. Здатність почекати, аби досягти бажаного, важлива риса, що відрізняє успішних людей. Навряд чи хтось сумнівається, що фінансова грамотність — основа благополучного життя. Вмілий розподіл коштів робить життя впорядкованим, допомагає збирати гроші на потрібні речі, розширювати сферу можливостей. Щоб прищепити дитині цю навичку, формуйте в неї вміння правильно поводитися з грошима змалечку. Адже це може стати вирішальним чинником успішності вашої дитини в майбутньому.


Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/

Підтримка батьків та дітей під час війни

Поради із підтримання психічного і фізичного здоров'я,

безпеки, харчування, освіти та розвитку

Щоб допомогти дітям, їхнім батькам та опікунам знизити рівень стресу, впоратися з емоційним навантаженням та піклуватись про здоров'я, безпеку та розвиток дітей під час війни, на офіційних каналах ЮНІСЕФ Україна  опубліковано рекомендації експертів та корисні матеріали. 

Також багато матеріалів ми публікуємо на офіційних каналах ЮНІСЕФ Україна у соціальних мережах, долучайтесь!

   Не слід вирішувати за дитину, що робити, необхіднj просто підвести її до свого рішення, лише у такий спосіб вона зможе взяти відповідальність за свої дії.

 Виховувати - не значить говорити дітям гарні слова, наставляти і повчати їх, а, насамперед, самому жити по- людські. Хто хоче виконувати свій обов’язок щодо дітей, залишити в них про себе добру пам’ять, той повинен почати виховання із самого себе.

  Ціль виховання - сприяти розвитку дитини, що вівдрізняється своєю мудрістю, самостійністю, любов’ю. Необхідно пам’ятати, що не можна дитину зробити людиною, а можна тільки цьому сприяти і не заважати, щоб він сам у собі виробив людину.

  Англійський письменник Г.Честертон відзначив: «Діти не люблять слухати своїх батьків, проте охоче їх наслідують».

   Що старші ми стаємо, то частіше помічаємо, що повторюємо слова, почуті в дитинстві від батьків.Уже давно помітили, що доросла людина у своїй сім’ї свідомо, а частіше мимоволі прагне реалізувати ту модель стосунків, яку засвоїла ще в дитячі роки .

  Між дітьми і батьками можуть виникати сварки і непорозуміння ,конфлікти через такі проблеми як поведінка , навчання.Так, діти час від часу привертають нашу увагу своєю « поганою поведінкою». Але чому?

      Перш ніж виховувати дитину.

    Опануйте себе й не гарячкуйте, присядьте там, де вам зручно, розслабтеся й замисліться: навіщо?

   Перш ніж сховати самих себе, побудьте «у шкірі» своєї дитини. Вона неслухняна, тому що неслухняною її зробили ви самі. Тому карати необхідно вас. Дитина і карає вас своєю неслухняністю й створює лише ті конфлікти, свідком яких була.

    Зрозумійте, що заважає вашій дитині, що обтяжує її й чим вона стурбована.

    Відчиніть двері у своє дитинство. Пригадайте, якими були ви. Звичайно, жили, чекаючи чудес. І головною потребою у вас була потреба у схваленні, любові, що вам могла замінити все. Тому не треба розчаровувати дитину. Не змушуйте її вимагати любові від вас, а дайте їй любов самі, не користуючись емоційним шантажем.

    Чого дитина найбільше потребує?

    Ніжності, любові, тепла, підтримки, розуміння, схвалення, турботи, похвали, усмішки!

    Десять кроків, щоб стати, ще кращими батьками.

1. Не вчіть того, із чим ви самі не знайомі. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові особливості.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета - виростити її для життя серед людей.

3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а що гірше. Залишайте за нею право на помилку, тоді дитина опанує вміння самостійно їх виправляти. Не змушуйте дитину реалізувати ваші несправджені мрії та ілюзії. Ви не знаєте, з якої ви стежки звернули, і чи існує вона взагалі. Звичайно ви можете - допомогти вибрати оптимальний для дитини варіант розвитку, але право вибору належить йому.

4. Не ставтеся до дитини нешанобливо. Дитина має бути впевнена у своїх силах, тоді знеї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терпимими. Ваша нетерпимість – ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовні у своїх вимогаг , але пам’ятайте : успіх у вихованні досягається не покаранням, а сталістю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.

7. Піклуйтеся про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозвольте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

8. Позбудьтеся висловів: „Роби, що я сказав”. Замініть цю вимогу на іншу: „Зроби це, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь”. Дитина має звикнути до того, що діяти потрібно не за наказом, а тому що це необхідно або потрібно комусь.

9. Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас особисто тішить. Не порівнюйте її з сусідськими дітьми, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона стала сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати правила батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це те саме, що сказати: „Мені ніколи її любити”.

Правила покарання.

Покарання має викликати переживання, а не фізичний біль або образу.

Покарання має бути корисним – не шкодити фізичному і психічному здоров’ю дитини.

Не можна карати за підозрою- необхідно бути впевненим у тому, що дитина зробила те, у чому її звинувачують.

Якщо є сумніви, краще не карати- необхідно бути впевненим у доцільності покарання.

Одне покарання за кілька провин – якщокілька поганих учинків скоєно одночасно, покарання має бути суворим, але тільки одне за всі вчинки одразу.

Краще не карати, ніж карати із запізненням – не потрібно розділяти в часі провину й покарання.

ПАМЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Так» і «Ні» під час роботи з дитиною-протестувальником

Так.

 Звертайте увагу на ситуації, коли дитина легко йде на контакт

Проговорюйте позитивні моменти взаємодії й хваліть за них дитину. Висловлюйте радість від того, що вам вдалося порозумітися й домовитися.

 Використовуйте іграшки, говоріть голосами мультперсонажів

Коли даєте дитині завдання чи доручення, змінюйте інтонації й залучайте почуття гумору. Вдавайте відомих персонажів, говоріть від їхнього імені. Подані в такій формі прохання й вказівки викликатимуть менше протестів.

Цікавтеся почуттями дитини, спонукайте висловлювати їх. Людина, яку вислухали й зрозуміли, охочіше йде на контакт.

Тому намагайтеся «розговорити» дитину, допоможіть їй висловити, що вона відчуває.

Ні

Не тисніть.

Уникайте надмірного контролю. Пам’ятайте, що контроль, повчання й вказівки лише посилюють протест.

Не скаржтеся надто часто на протестну поведінку.

 Батьки тиснутимуть на дитину, а дитина протестуватиме ще більше. Це лише загострить проблему.

 Не сприймайте протест як реакцію на вас

Це відповідь на ситуацію, у якій дитині складно. Не намагайтеся вгамувати дитину й не беріть її реакцію близько до серця. Замість цього навчіть дитину діяти й самовиражатися інакше.



Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/

Ґаджети: заборонити не можна дозволити
 

З раннього віку дітей ваблять «екрани» - телебачення, ігрові приставки, ком­п’ю­тери, планшети і смартфони з роками неминуче займатимуть дедалі більше часу в їхньому дозвіллі. І що більше дитина тягнеться до нових технологій, то частіше дорослі замислюються, чи давати їй у руки ґаджет.

  У деяких родинах дорослі забороняють дитині взаємодіяти з будь-якими ґаджетами. Інші ж, навпаки, всіляко підтримують інтерес дитини до ком­п’ю­терних ігор і не обмежують час взаємодії з екраном. Фахівці переконують, що жодний з цих варіантів не матиме користі для дитини. Натомість необхідно навчати дітей правильно використовувати ґаджети, аби не потрапити в залежність від них.

Контролюйте взаємодію дитини з ґаджетом Якщо не зловживати іграми з ґаджетами, то можна не лише уникнути шкідливого впливу на дитину, а й отримати від них певну користь.

    Перш за все пам’ятайте, що час ігор з ґаджетами для дитини слід лімітувати. Діти швидко втомлюються від контакту з екраном, адже він вимагає значного зосередження уваги. Тому встановлюйте часові обмеження для ком­п’ю­терної гри відповідно до віку дитини. Заздалегідь повідомляйте дитині про те, що гру потрібно буде припинити. Покажіть, як зберегти незавершену гру, щоб можна було продовжити наступного разу з цього місця. Поясніть дитині доступно й переконливо, навіщо потрібні такі обмеження.
 

Обирайте ігри відповідно до віку дитини

Ігрова ком­п’ю­терна індустрія вже давно охопила різні вікові категорії. Сьогодні існує безліч ком­п’ю­терних ігор для дітей різного віку й вибрати якісну гру буває складно. Тому, перш ніж запропонувати дитині гру, слід оцінити, чи відповідає зміст гри віку дитини.

Дошкільний вік

Правильно підібрані ком­п’ю­терні ігри сприяють розвитку в дитини мислення, уяви, пам’яті. Дітям дошкільного віку доцільно пропонувати різні за жанром ігри, наприклад: навчальні ігри - допомагають дитині запам’ятати кольори, цифри, літери, назви тварин тощо; пригоди та квести - сприяють розвитку в дитини кмітливості, адже для того щоб пройти гру, необхідно розв’язати низку головоломок; ігри-стратегії - вчать дитину відповідальності за свої дії та формують уміння планувати їх наперед; розвивають уважність, здатність до аналізу, логічного мислення; ігри-симулятори - дають дитині змогу відчути себе капітаном корабля, пілотом, гонщиком тощо. Дітям дошкільного віку пропонуйте як розважальні, так і нав­чальні ігри. Однак беріть до уваги, що навчальні ігри не забезпечують систематичного вивчення матеріалу. Тому можуть бути лише додатковим засобом навчання.

   Отже, можемо впевнено сказати, що в дошкільному віці можна дозволяти грати дитині в ком­п’ю­терні ігри. Але цей процес мають конт­ролювати дорослі. Також ігри завжди мають відповідати віку дитини, а в пріоритеті має бути якість зображення та безпечність змісту.

Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/