Хоч в нашій державі не існує окремого законодавства для неповнолітніх, але ще в 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини. Права дітей захищені нормативною базою - це окремі статті Сімейного, Цивільного, Кримінального кодексів, які регулюються законами: «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства у сім’ї».

Усі ми знаємо, що дитинство - найважливіший період у житті людини. Саме у період дитинства малюк потребує найбільшої уваги та захисту з боку батьків, педагогів, медичного персоналу, держави.

Маленька дитина - дуже вразлива істота. Все, що відбувається в її житті, обов’язково залишає слід у душі. Тому дорослі повинні пам’ятати, що діти мають рівні з ними права. Коли діти ще маленькі та не можуть відстояти свою позицію чи думку, ми маємо зробити все, щоб права кожного малюка були враховані. Крім того, діти над усе довіряють дорослим, тому ви ні в якому випадку не повинні робити те, що дискредитує дитячу довіру до вас.

Дитячий садочок - це перша установа, що відстоює права дітей. Найважливіше завдання колективу закладу - сформувати ціннісну моральну та правову практику для найкращого забезпечення інтересів дітей. Кожен педагог у своїй діяльності керується законодавчою нормативно-правовою базою щодо захисту прав дитини.

Педагоги закладу всі свої зусилля зосереджують на створення комфортних умов для перебування дітей. А вихователі на заняттях знайомлять дітей з їхніми правами за напрямами: «Я і мої права», «Я і права інших людей», «Мої права – це мої можливості, мої свободи», «Мої права закінчуються там, де починаються права іншої людини».

Яких основних цінностей та прав ми дотримуємось:

Кожна дитинка має право на повагу, не повинна бути ніким ображеною.
Педагогічний колектив дитячого садочка створює комфортні умови для перебування малят.
Головна мета роботи педагога - розвиток творчих здібностей дітей, охорона їхнього здоров’я, фізичний та емоційний розвиток, повноцінне й збалансоване харчування.
Вихователі в дитячому садку вчать дітей поважати один одного, дають можливість вільно спілкуватися з одні з одними. Адже спілкування - це можливість розвивати мовні й творчі навички, особисті якості, що виховують почуття поваги та дружби.
Головне завдання педагогів - ставитися до кожної дитини з повагою, привернути увагу дитини до своєї особистості. Допомагати розвинути в дитині почуття неповторності та індивідуальності. Постійно наголошувати маленькому громадянинові про його значення в суспільстві.
Ми всі розуміємо, що найголовніша людська цінність - її здоров’я. Тому пріоритетне завдання колективу - слідкувати за здоров’ям вихованців та берегти його.
Малята мають право на розвиток творчих і фізичних здібностей. Якщо дитина відвідує садок, то захист цього права знаходиться в руках вихователя, тому що кожного дня саме вихователь допомагає дитині вчитися малювати, розвивати вокальні й танцювальні здібності, вчити мови та інше.

Разом з правами існують і обов’язки. Знати права добре, а виконувати обов’язки - необхідно. Саме обізнаність у цих поняттях дають можливість виховати дитину порядною, відповідальною, чесною. Деякі «не можна» для дітей, які потрібно їм прищеплювати з раннього віку:

Не можна байдикувати, коли всі працюють.
Не можна сміятися над старістю.
Не можна вступати в суперечки з дорослими.
Не можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає тої чи іншої речі.
Не можна допускати, щоб мама чи тато давали тобі те, чого вони не дають собі.
Не можна робити те, що засуджують старші.
Не можна залишати літню людину самотньою, якщо у неї немає нікого, крім тебе.
Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу старших.
Не можна сідати обідати, не запросивши старшого.
Не можна чекати, доки з тобою привітається старший, ти маєш привітатися першим.

Колектив садочка у своїй діяльності керується правилом: «Кожна дитина — це маленька людина зі своїми правами, які в обов’язково повинні дотримуватися дорослими».

Для повноцінного виховання та розвитку дитини в нашому садочку створено відповідну атмосферу. Адже дитина буде поважати інших людей, якщо інші люди будуть поважати її права. Тільки завдяки спільній праці батьків, педагогів і держави ми зможемо виховати морально здорове та свідоме покоління. Ми чітко повинні знати й пам’ятати про те, що майбутнє наших дітей - в наших руках.

КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ – Міжнародна правова угода, прийнята Організацією Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 року. В цій Конвенції записано, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Цей особливий документ ратифіковано у 191 країні світу, а з 27 вересня 1991 року Конвенція є частиною законодавства України. Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них записано 40 прав, які має дитина.

   ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ (ООН) – найбільша міжнародна організація, утворена у 1945 році з метою підтримання миру та безпеки, сприяння співробітництву між народами. Місце дислокації штаб-квартири ООН – місто Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки. Основоположні документи ООН – Статут ООН, прийнятий у 1945 році і Декларація принципів Міжнародного права. Керівні органи ООН – Генеральна Асамблея і Рада Безпеки.

      КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – Основний Закон України, що визначає її
державний та суспільний лад, правову систему, проголошує   і
закріплює основні права і обов’язки громадян, окреслює   компетенції і
повноваження законодавчої, виконавчої та судової влади.
Цікаво,    що    першою    вітчизняною    Конституцією    вважається
Конституція гетьмана Пилипа Орлика. Ця Конституція, прийнята 5 квітня 1710 року, була однією із перших в Європі та світі.
      У радянський період Конституція України приймалася у 1919, 1929,
1937, 1978 роках. Чинна Конституція України прийнята Верховною
Радою України   28 червня 1996 року. Відтоді цей день в Україні
відзначається як державне свято.
      Слово “Конституція” – латинського походження. У стародавньому
Римі це слово позначало акти імператора, які слід було неухильно
виконувати.

ЗАКОН – нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної законодавчої влади, або самого народу, який регулює найважливіші суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення, втілює основні права людини та інші загальнолюдські цінності і має найвищу юридичну силу.

Дитиною вважається людина віком до 18 років.

(Стаття 1 Конвенції ООН про права дитини)

Дитина – це людська істота до досягнення нею 18-річного віку. Дитина – це людина, яка зростає. Діти – це люди на шляху в доросле життя. Всі діти потребують повноцінних умов для розвитку і зростання.
    Варто знати, що…
    Закони різних країн різні. Різниться цифра повноліття. В Україні до 14 років дитина вважається малолітньою, а з 14 до 18 років дитина вважається неповнолітньою.
    Різниться вік, з якого підліток несе кримінальну відповідальність за скоєний злочин: в одних країнах це 7 років, в інших – 12, в Україні – 14-16 років.

Кожна дитина має невід’ємне право на життя.

(Стаття 6 Конвенції ООН про права дитини)

Життя кожної дитини є найціннішим не лише для батьків.

Кожна держава повинна забезпечувати виживання та здоровий розвиток дітей – своїх маленьких громадян.

Варто знати, що…

Сьогодні у світі проживає 6 млрд. 890 млн. жителів, четверта частина яких – діти і підлітки.

Всі діти мають право на любов і піклування.

(Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини)

Усі дії щодо дитини повинні виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов’язки, держава має забезпечити

дитині належний догляд і піклування.
Варто знати, що…
Кожна четверта дитина у світі живе у небезпечних, нестабільних умовах.

Всі діти рівні в своїх правах.

(Стаття 2 Конвенції ООН про права дитини)

Всі діти, незалежно від їх раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження, – рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.

Варто знати, що…
Кожна дитина світу становить надзвичайну цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу саме тому, що вона унікальна і іншої такої немає і не буде.

Усі діти мають право на отримання освіти.
(Статті 28, 29 Конвенції ООН про права дитини)

Кожна дитина має право на освіту. Держава повинна забезпе-чити безкоштовну обов’язкову початкову освіту. Держава також має забезпечити доступність серед-ньої та вищої освіти на підставі здібностей кожної дитини.

    Освіта має бути спрямованою на розвиток особистості, таланту, розумових та фізичних даних дитини. Освіта повинна готувати дитину до активного дорослого життя, виховувати повагу до батьків, культури та національних цінностей країни, до навколишньої природи.
    Варто знати, що…
    Сьогодні у світі налічується біля 72 млн. дітей, позбавлених права на освіту.

  Усі діти мають право на медичну допомогу.
  (Стаття 24 Конвенції ООН про права дитини)

    Кожна дитина має право на медичну допомогу. Держава повинна домагатися повного здійснення цього права. Особлива увага повинна приділятися зниженню рівня смертності дітей і немовлят, наданню необхідної медичної допомоги, проведенню профілактики хвороб.
    Варто знати, що…
    Щороку у світі від хвороб вмирає до 5 млн. дітей, з них 3,5 млн. – від хвороб, які можна вилікувати. В Україні із 1000 новонароджених 22 дитини вмирає, не досягши 5-річного віку. ¾ неповнолітніх дітей в нашій країні – діти з різними хронічними захворюваннями.

  Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля.
  (Стаття 31 Конвенції ООН про права дитини)

Кожна дитина має право на відпочинок, дозвілля та розваги, брати участь у розважальних заходах, у культурному житті, а також займатися мистецтвом.
    Варто знати, що…
    Діти мають особливе право – право на гру, адже, граючись, вони пізнають світ, розвиваються і готуються до дорослого життя.

  Усі діти мають право на повноцінне харчування.
  (Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини)
    Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов’язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.
    Варто знати, що…
    У світі 10% населення, переважно жінок і дітей, змушені жити менш ніж за 1 долар на день. У багатьох країнах 10% дітей живуть нижче межі бідності. 30% дітей віком до 5 років страждають від сильної чи середньої недогодо-ваності.

  Усі діти мають право на свободу совісті, думки і релігії.
  (Стаття 14 Конвенції ООН про права дитини)
    Держава повинна поважати свободу думки, совісті і релігій дитини. При цьому беруться до уваги відповідальність, права і обов’язки батьків та норми закону.
    Варто знати, що…
    На сьогоднішній день усе більше дітей та підлітків займають активну життєву позицію, беруть участь у процесі прийняття рішень, прагнуть зайняти значуще місце серед дорослих людей.
    Однак найчастіше діти зустрічаються саме з порушенням права вільно висловлювати свою думку, мати свої погляди та переконання по тому, чи іншому питанню.

Усі діти мають право на отримання інформації.
  (Стаття 17 Конвенції ООН про права дитини)

    Держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різних джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини. Наприклад, телебачення, радіо, газети, дитяча література, інформація рідною мовою, а також інформація і матеріали з міжнародних джерел.
    Держава також запобігає розповсюдженню та впливу шкідливої інформації.
    Варто знати, що…
    Щороку в Міжнародний день дитячого мовлення, який припадає на середину грудня, понад 2000 теле- і радіокомпаній світу роблять все для того, щоб це право стало реальністю для дітей. Постійно зростає кількість дітей, які беруть участь у керівництві радіохвилями і демонструють свої таланти усіма можливими засобами.

Усі діти мають право вільно висловлювати свою думку.

(Статті 12, 13 Конвенції ООН про права дитини)

Кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди, причому цим поглядам повинна приділятися увага при вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї дитини.

Варто знати, що…
Власна думка кожної дитини має для суспільства таку ж вагу, як і думка дорослої людини. Вчені довели, що діти, маючи невеликий життєвий досвід і рівень знань, успішно вирішують важливі завдання, витрачаючи на це менше часу, ніж дорослі. І вже тому заслуговують на повагу.

Усі діти мають право на вільне спілкування.

  (Стаття 15 Конвенції ООН про права дитини)

      Дитина має право зустрічатися з іншими людьми, вступати до асоціацій, об’єднань, або ж створювати їх.
    Варто знати, що…
    В Україні зараз існує понад 400 громадських об’єднань, які працюють для дітей і разом з дітьми. В нашій державі діє спеціальний закон про молодіжні та дитячі громадські організації.

Жодна дитина не повинна бути

примусово залученою до праці.
  (Стаття 32, 36 Конвенції ООН про права дитини)

Держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та важкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня. Діти мають право бути захищені від усіх форм експлуатації, яка завдає шкоди їхньому добробуту.
    Варто знати, що…
    Близько 250 млн. дітей у країнах, що розвиваються, працюють. Багато з них – на шкідливому і виснажливому виробництві. Їхні найелементарніші права, здоров’я і саме життя, як правило, перебувають під загрозою. Кожна дитина має право на захист у тих випадках, коли їй доручається робота, яка може потенційно загрожувати її здоров’ю.

Жодна дитина не повинна бути
об'єктом сексуальних домагань.
(Стаття 34 Конвенції ООН про права дитини)

    Діти мають право на захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, особливо проституції і порнографії.
    Варто знати, що…
    В Україні щороку від сексуальних домагань страждають близько 8 тисяч дітей. Однак реальну кількість неповнолітніх, які стали жертвами сексуального насилля, встановити неможливо.

  Жодна дитина не повинна бути
скривдженою і зневаженою.
  (Статті 37, 39 Конвенції ООН про права дитини)

    Жодна дитина не може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню та покаранню, незаконному арешту.
    У випадках, коли дитина все ж постраждала, держава повинна забезпечити їй відповідну соціальну реабілітацію та лікування.
    Варто знати, що…
    Сьогодні діти всієї планети потребують захисту, адже кількість нещасних дітей не зменшується. Майже 250 млн. дітей у світі животіють завдяки тяжкій праці, жебрацтву, пограбуванням. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовилися батьки, для пересадки органів.
    В Україні 169 тисяч дітей проживають у неблагополучних сім’ях.

  Жодна дитина не повинна бути
жертвою насильства або війни.
  (Статті 19, 37, 38 Конвенції ООН про права дитини)

    Діти мають право на захист від усіх форм фізичного, психологічного насильства та експлуатації, як в сім’ї, так і поза нею. Держава має вживати всіх заходів для запобігання насильству щодо дитини.
    Під час воєнних дій діти мають особливе право на захист і турботу. Діти, молодші 15-ти років, не можуть брати безпосередню участь у воєнних діях.
    Варто знати, що…
    Конституція та інші Закони України забезпечують право дитини на захист від насильства. За даними соціологічних досліджень, кожна третя дитина в Україні зазнала жорстокого поводження, фізичного чи психічного насильства. Щорічно близько 10 тисяч дітей стають жертвами злочинів проти них.
    Держава повинна піклуватися про дітей, які постраждали від збройних конфліктів. Лише у 90-х роках у збройних конфліктах у різних частинах світу загинуло більше 2 млн. дітей і понад 6 млн. важко поранено, осиротіло понад 1 млн.

Особлива турбота дітям-сиротам та
дітям, які перебувають поза сім'єю.
  (Статті 20, 21, 25 Конвенції ООН про права дитини)

    Держава повинна забезпечувати захист дитини, яка позбавлена сім’ї. Держава має забезпечити дитині належний догляд відповідно до своїх національних законів: усиновлення, передачу на виховання до прийомної сім’ї, або до відповідних установ по догляду за дітьми.
    Усиновлення дитини в іншій країні може розглядатися за умови, коли не існує інших, кращих можливостей для дитини в межах країни.
    Варто знати, що…
    ● Сьогодні в Україні більше 100,7 тис. дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Це найвищий гіркий показник по всій Європі. У минулому – 2009 році – більше 2 тис. дітей були всиновлені громадянами України та 1,5 тис. дітей виїхали в іноземні родини.
    ● 169 тисяч дітей проживають у неблагополучних сім’ях. Щорічно від 7 до 10 тисяч дітей втрачають батьків внаслідок позбавлення останніх батьківських прав.

Особлива турбота дітям-інвалідам.
  (Статті 23, 25 Конвенції ООН про права дитини)

Кожна дитина-інвалід має право на особливий догляд, освіту та підготовку для повноцінного, гідного життя в умовах, які забезпечують їй максимальну самостійність та нормальну участь у житті суспільства.
    Варто знати, що…
    ● В Україні майже 120 дітей із кожних 10 тисяч є інвалідами і ці цифри постійно зростають через зниження рівня медичного обслуговування, складні соціально-економічні та несприятливі екологічні умови.
    ● Сьогодні у загальноосвітніх навчальних закладах України навчаються понад 100 тисяч дітей з особливими потребами.

Особлива турбота дітям, які
перебувають у конфлікті із законом.
  (Статті 37, 40 Конвенції ООН про права дитини)
Дитина, яка порушила закон, має право на справедливе судочинство і правову допомогу. Це право також дійсне для дитини, яка підозрюється у порушенні закону. Держава має забезпечити таке поводження, яке не принижує почуття гідності, зміцнює повагу до прав людини і основних свобод.
    Держава забороняє піддавати дитину катуванням чи іншим формам жорстоких покарань. Дітям за вчинені злочини не призначаються смертна кара чи довічне ув’язнення. Арешт, затримання чи позбавлення волі дитини здійснюється згідно із законом лише як крайній захід.
    Варто знати, що…
    В Україні частка злочинів, вчинених неповнолітніми, за останні 5 років зросла в 1,2 рази, а кількість підлітків, які скоїли злочин повторно, зросла на 19%. Щоденно в Україні підлітки скоюють 104 правопорушення. В Україні нині існує 10 виховних колоній для неповнолітніх.

Особлива турбота дітям-біженцям.
  (Стаття 22 Конвенції ООН про права дитини)
Діти-біженці мають право на захист. Рівні права на захист мають як діти-біженці у супроводі своїх батьків, так і діти-біженці, які не супроводжуються батьками. Держава має надати захист дитині-біженцю, а також допомогу у пошуку її батьків чи інших членів сім’ї.
    Варто знати, що…
    Діти, які з вини дорослих політиків чи стихійного лиха (землетрусу, повені, радіоактивного забруднення) стали біженцями, мають право на отримання міжнародної допомоги, які надають міжнародні урядові організації, а також прості люди, яким не байдужа доля дітей.
    На території України знаходиться близько 3 тисяч людей зі статусом біженців і серед них – майже тисяча дітей. Усього ж у світі нараховується 22 мільйони біженців.

22.06.2017

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ПРАВА ДІТЕЙ

Для забезпечення дітям можливості визначити себе як особистість і реалізувати свої можливості в безпечних і сприятливих умовах, в середовищі сім’ї або опікунів, для підготовки їх до життя у вільному суспільстві та захисту дітей створено ряд документів на державному та міжнародному рівні.

Насамперед, почнемо з того, що в Україні Конституцією 1996 року офіційно закріплено право кожної людини на життя (ст. 27). В діючому законодавстві України регулюються такі аспекти цього права: по-перше, заборона здійснення медичними працівниками евтаназії – навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань; по-друге, наявність кримінальної відповідальності за позбавлення життя, зараження вірусом імунодефіциту людини та за інші злочини проти життя людини.

Частина 2 статті 28 Конституції України закріпила положення про недопустимість катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання.

Згідно з частиною 3 статті 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Тобто забороняється проведення науково-дослідного експерименту на хворих, ув’язнених або військовополонених, а також терапевтичного експерименту на людях, захворювання яких не має безпосереднього зв’язку з метою досліду.

Значну кількість особистих прав людини охоплює поняття “недоторканість особи”, яке розглядається, з одного боку, як право на свободу та особисту недоторканість (ст. 29), а з другого, як право на охорону особистого та сімейного життя (ст. 32).

Право на свободу включає такі аспекти, як гарантії від незаконного арешту та затримання, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право залишати Україну та повертатись в Україну.

Недоторканість особистого життя означає, що ніхто без згоди громадянина не має права втручатися в його особисте життя, обмежувати його подружні, родинні, інтимні та інші прояви індивідуальної активності.

Серед норм законодавства України, що стосуються охорони особистого життя, слід окремо виділити такі.

Недопустимість збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, право громадян знайомитися із відомостями про себе. Тобто забороняється збирання відомостей про особу, якщо немає її попереднього погодження. Ви маєте право:

· знати під час збору інформації, які відомості про Вас, з якою метою, як, ким, з якою ціллю використовуються;

· заперечувати достовірність, повноту, доречність інформації.

Не припускається без згоди батьків або осіб, що їх замінюють, розповсюдження інформації про неповнолітніх, які здійснили злочин, про злочини щодо неповнолітніх, а також про самогубство неповнолітніх, якщо така інформація дає можливість ідентифікувати (розпізнати) особистість.

Право на збереження лікарської таємниці (ст. 31), за яким медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості.

Недоторканість житла (ст. 30). Це означає, що ніхто не має права знаходитися у чужому житлі проти волі його мешканців.

Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31).

Конституція закріплює свободу думки і слова, світогляду і віросповідання (ст. 34).

Свобода слова – це вільне вираження поглядів та переконань.

Свобода думки передбачає відсутність державної ідеології, нав’язаної громадянину як юридичний обов’язок.

Щодо питання свободи віросповідання, то законодавством України встановлено, що батьки мають право за взаємною згодою подружжя виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії. Також закріплено право навчатися релігійного віровчення та здобувати релігійну освіту. Зазначимо, що церква та релігійні організації відокремлені від держави, а школа від церкви.

Частина 1 ст. 52 Конституції України передбачає рівність дітей у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Правовий статус дитини, окрім Конституції України, визначають ряд законів і підзаконних нормативних актів, які забезпечують розвиток дітей, встановлення гарантій і пільг для “маленьких громадян” нашої держави.

В Законі України “Про громадянство України” від 18.01.2001 року зазначено, що “дитина – особа віком до 18 років”.

В цивільному та сімейному законодавсті України поняття особи, що не досягла 18 років визначається поняттями “малолітньої” та “неповнолітньої”.

Відповідно до Цивільного кодексу України малолітньою є особа, яка не досягла 14 років та наділена частковою дієздатністю. Малолітні мають право:

· самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

· здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Неповнолітньою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та наділена неповною дієздатністю.

Неповнолітні особи крім правочинів, що можуть вчиняти малолітні особи, мають право:

· самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами;

· самостійно розпоряджатися майном, яке вони придбали на свій заробіток, стипендію чи дохід, за винятком нерухомих речей і транспортних засобів;

· з 16 років вправі влаштуватись на роботу;

· самостійно здійснювати права автора творів науки, літератури, мистецтва, права на об’єкти промислової власності чи власності на інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;

· бути учасниками та засновниками юридичних осіб;

· за нотаріально посвідченою згодою батьків здійснюють угоди стосовно транспортних засобів або нерухомого майна, яке їм належить;

· за згодою батьків розпоряджатися коштами, що внесли інші особи на їхнє ім’я в банківські установи.

Закон України “Про охорону дитинства”, прийнятий Верховною Радою України 26.04.2001 року на виконання Конвенції про права дитини, завданням якого є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав і законних інтересів дитини в Україні, забезпечує кожній дитині право:

· на житло – діти-члени сім’ї наймача чи власника житлового приміщення – мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником чи наймачем;

· на майно – кожна дитина в тому числі і усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку у спадщину майна і коштів батьків чи одного з них, у випадках їхньої смерті або визнання їх за рішенням суду померлими, незалежно від місця проживання; дитина, батьків якої позбавлено батьківських прав, не втрачає права на наслідування їхнього майна у випадку визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісті відсутніми, дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.

Батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати угоди, що зачіпають майнові та житлові права дітей та належать нотаріальному посвідченню чи спеціальній реєстрації.

Окрім вищезгаданих, дитина має й інші, передбачені Сімейним кодексом України, Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, Законом України “Про освіту” права. А саме:

· бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї;

· власності на майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання (одяг, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання);

· висловити свою думку щодо способу управління її майном та на відшкодування матеріальних збитків за шкоду, завдану її майну;

· з 14 років брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання, а також і на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними;

· з 16 років змінити своє прізвище та ім’я у порядку, встановленому законом;

· з 14 років вільно самостійно пересуватися по території України і вибирати місце перебування;

· з 16 років вільно самостійно виїжджати за межі України;

· з 6 до 18 років об’єднуватись у дитячі громадські організації;

· з 14 до 35 років об’єднуватись у молодіжні організації;

· противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї;

· звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а з 14 років – безпосередньо до суду.

22.06.2017

ПРАВА ДИТИНИ В УКРАЇНІ

^17.06.2017

Кожен член суспільства має права. Оскільки дитина є повноцінним членом суспільства, вона також має свої права, деякі особливості реалізації яких обумовлені виключно тим фактом, що її фізична та розумова незрілість потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист. В залежності від віку дитини, законодавством передбачено різний обсяг та механізми реалізації її прав. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є обов’язком держави.

Основним міжнародним документом, який регулює відповідне питання є Конвенція про права дитини від 20.11.89. В українському законодавства основними правовими документи з цього питання є – Конституція України, Сімейний кодекс України (далі – СК України), Закон України «Про охорону дитинства», Цивільний кодекс України (далі – ЦК України).

Хто має статус «дитини»?

За загальним правилом згідно з зазначеним вище міжнародним та українським законодавством дитиною є особа віком до 18 років (тобто до досягнення нею повноліття). Малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років, а неповнолітньою – у віці від 14 до 18 років (ст.6 СК України).

Які загальні права дитини?

Серед загальних прав дитини, які гарантуються міжнародним та національним законодавством, як правило виділяють наступні:

- право на життя;

- право на охорону здоров'я і безоплатну кваліфіковану медичну допомогу;

- право на безпечні умови для життя і здорового розвитку;

- право на ім'я та громадянство;

- право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку;

- право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності;

- право на свободу совісті та релігійних переконань;

- право на отримання інформації, що відповідає її віку (в тому числі право на вільний пошук, отримання, використання, поширення та зберігання інформації в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини);

- право на звернення (зокрема, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення);

- право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності (зокрема, дитина вправі особисто звернутися до державних органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів);

- право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та право на піклування батьків;

- право на освіту;

- право на майно та житло (зокрема, дитина наймача або власника житла має право користуватися ним нарівні з останнім);

- право на працю та на зайняття підприємницькою діяльністю;

- право на об'єднання в дитячі та молодіжні громадські організації (при цьому створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється).

Разом з загальними правами людини, які належать неповнолітнім, законом передбачені і деякі особливі права дитини, специфіка яких обумовлена її потребою в особливому захисті, турботі і допомозі.

Які права дитини передбачені законодавством в сфері сімейного життя?

Окрім загального права на проживання в сім’ї, для дитини передбачені й інші права у сфері сімейного життя.

Статтею 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, яким відповідають певні права дитини. Виходячи з цих законодавчих приписів, дитина має право на піклування з боку батьків про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, на забезпечення батьками здобуття нею повної загальної середньої освіти, підготовку її до самостійного життя, повагу. Батькам заборонено здійснювати будь-які види експлуатації дитини, застосовувати фізичні покарання та інші види покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 153 СК України дитина має право на безперешкодне спілкування з батьками (це право може бути обмежене у деяких випадках, передбачених законом). Схожі норми передбачені й у ст.ст. 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якими дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в тому числі дитина, батьки якої проживають у різних державах. Крім того, дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Дитина ж, яка досягла 10 років, має право визначати місце свого проживання спільно з батьками. Дитина, якій виповнилося 14 років, взагалі може самостійно визначати де їй проживати у випадку, якщо її батьки проживають окремо (ст. 160 СК України, ст. 29 ЦК України).

Після досягнення 14 років дитина набуває право самостійно звертатися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав своїх батьків або одного з них. Про підстави, порядок та наслідки позбавлення батьківських прав читайте тут.

Дитина має право дати або не дати згоду на усиновлення (ст. 218 СК України). Згода дитини на усиновлення потрібна у всіх випадках, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Крім того, дитина має право бути проінформованою про правові наслідки усиновлення (тобто їй має бути роз’яснено доступним способом що таке усиновлення, що це означає для неї, які наслідки усиновлення тощо).

Згода дитини на усиновлення не обов’язкова лише у випадках, коли вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення, а також, якщо вона вже проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Дитина у віці від 14 до 16 років має право змінити своє власне ім’я або прізвище за згодою батьків або, у деяких випадках, – одного з них (наприклад, якщо другий з батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім тощо). Дитина ж, якій виповнилося 16 років, має право змінити своє власне ім’я або прізвище на власний розсуд (ст. 295 СК України).

Сімейним кодексом України закріплено загальне правило, згідно з яким дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками чи іншими членами сім'ї, а також будь-якими посадовими особами з приводу питань, що стосуються її особисто або її сім'ї. Незалежно від свого віку, кожна дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні будь-яких спорів як між її батьками, так і між іншими особами з питань, що стосуються її виховання, місця проживання і т.п. (ст. 171 СК України).

У передбачених законом випадках дитина може отримати право одружитися або вийти заміж. Так, за загальним правилом, право на шлюб виникає після досягнення повноліття. Тобто право одружитися чи вийти заміж має людина, які виповнилося 18 років. Проте, згідно зі ст. 23 СК України дитині, яка досягла 16 років, також може бути надано право шлюб. Відповідне рішення приймається судом, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам дитини.

Які права дитини передбачені законодавством в сфері майнових відносин?

Відповідно до ст.ст. 174, 175 СК України все майно, яке було придбане батьками для забезпечення виховання, розвитку чи навчання дитини (наприклад, іграшки, книги, одяг, взуття, меблі, спортивний інвентар, музичні інструменти, приладдя для творчості, інші дитячі аксесуари) є власністю дитини.

Якщо ж дитина брала участь у праці, результатом якої стало набуття будь-якого майна, або у фінансуванні набуття такого майна, воно належить батькам та дитині на праві спільної сумісної власності.

За загальним правилом, управління майном, що належить малолітній дитині (тобто у віці до 14 років), здійснюють батьки, проте, якщо така дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, таке управління здійснюється з урахуванням потреб та інтересів дитини. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Дитина має право на одержання в спадщину майна і грошових коштів батьків у разі їх смерті при спадкуванні за законом (тобто за відсутності заповіту). Також, законом передбачені випадки, коли дитина має право на обов’язкову частку у спадщині і за наявності заповіту незалежно від його змісту, тобто навіть тоді, коли батьки заповіли своє майно іншим особам (ст.ст. 1235, 1241 ЦК України). Такі права має й дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав (ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»).

Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до законодавства.

Статтею 180 СК України на батьків покладено обов’язок утримувати дитину. Таким чином, дитина має право на утримання з боку батьків до досягнення нею повноліття.
Також, законом передбачені випадки, коли право на утримання дитини зберігається й після досягнення нею 18 років, а саме:

- якщо дочка чи син є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (за умови, що батьки мають можливість надавати таку матеріальну допомогу);

- якщо дочка чи син, які не досягли 23 років, продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги (за умови, що батьки мають можливість надавати таку матеріальну допомогу).

У випадку, якщо має місце сплата аліментів одним з батьків, такі кошти є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, проте вони можуть використовуватися лише за цільовим призначенням, тобто на утримання дитини, а сама дитина також має право брати участь у розпорядженні ними.

В деяких випадках, дитина має право й на самостійне одержання аліментів та розпоряджання ними.

Цивільним кодексом України передбачено деякі специфічні права дитини. Наприклад, згідно зі ст. 911 ЦК України дитина віком до 6 років має право на безоплатний проїзд за договором перевезення без права зайняття нею окремого місця, а дитина віком від 6 до 14 років – на проїзд за пільговою ціною. Також, для прикладу, відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого від злочину право на відшкодування шкоди має і її дитина до досягнення нею 18 років (учень, студент – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років).

Відповідно до ст. 35 ЦК України в деяких випадках дитина, яка не досягла повноліття, має право на отримання повної цивільної дієздатності. Зокрема, у випадках:

- якщо дитина досягла 16 років і працює за трудовим договором;

- якщо дитина записана матір'ю або батьком дитини;

- якщо дитина досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Відповідно до ст.ст. 31, 32 ЦК України дитина, яка не досягла 14 років, має право:

- самостійно укладати дрібні побутові угоди (мова йде про угоди, які задовольняють побутові потреби особи, відповідають її розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість);

- здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Дитина, у віці від 14 до 18 років, крім дрібних побутових угод також має право:

- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

- самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

- бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку);

- укладати інші угоди за згодою батьків (при цьому, у разі необхідності укладення угоди (наприклад купівлі-продажу) щодо транспортних засобів або нерухомого майна – необхідна наявність письмової нотаріально посвідченої згоди батьків та дозвіл органу опіки і піклування);

- розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами в банк або іншу фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків.

Які права дитини передбачені законодавством в сфері праці?

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 188 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) дитина може бути прийнята на роботу після досягнення нею 16 років або, як виняток, після досягнення 15 років за умови, що її робота не завдаватиме шкоди її здоров'ю і навчанню та за згодою одного з батьків.

Залучення дітей до виконання робіт з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами, до підземних, нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні – заборонено (ст. 192 КЗпП України).

Трудовим законодавством передбачено цілий ряд прав та пільгових умов роботи для неповнолітніх, зокрема:

- скорочена тривалість робочого часу зі збереженням оплати праці як за повну тривалість – для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років – 24 години на тиждень (ст. ст. 51, 194 КЗпП України);

- обмеження щодо звільнення з роботи з ініціативи роботодавця – тільки за згодою служби у справах дітей (ст. 198 КЗпП України);

- покращенні умови щодо відпусток неповнолітніх робітників – тривалість у 31 день, призначення в зручний час і т.д. (ст.ст. 75, 195 КЗпП України, ч. 8 ст. 6, п. 3 ч. 7 ст. 10, п. 1 ч. 13 ст. 10, ч. 5 ст. 11, ч. 5 ст. 24 Закону України «Про відпустки»).

Статтею 22 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 3 ст. 35 ЦК України передбачено право дитини, якій виповнилося 16 років, займатися підприємницькою діяльністю. Дитина реєструється як підприємець за наявності письмової згоди на це батьків.

Читайте також: Права батька у шлюбі, без шлюбу та після розлучення